Центр громадянських свобод представив моніторинговий звіт, ініціюючи важливу дискусію, спрямовану на аналіз поточної ситуації щодо пошуку безвісти зниклих та ідентифікації неопізнаних жертв збройного конфлікту в Донецькій і Луганських областях.

 

"Органи державної влади, волонтерські ініціативи та міжнародні організації оперують різними цифрами щодо зниклих людей в зоні АТО. Але мова йде не про статистику, а про конкретні людські долі, кожна із яких є не цифрою, а людиною із ім'ям та характером, повернення додому якої дуже чекають. Звіт присвячений огляду проблем, із якими стикаються рідні зниклої людини у своїх пошуках, та містить рекомендації державі для олюднення та підвищення ефективності існуючої процедури пошуку", – зазначила Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Для підготовки документу експерти вивчали діяльність різних органів державної влади, які відповідальні за ці питання, спілкувалися із волонтерськими ініціативами, здійснили кілька виїздів на звільнені території, опитували рідних зниклих як на підконтрольних уряду так і на окупованих територіях.

 

Взяти участь в обговорені за підсумками звіту прийшли рідні зниклих військовослужбовців та цивільних осіб, представники відомих волонтерських ініціатив – ВГО "Народна пам'ять" (місія "Чорний тюльпан"), Prisoners of War UA Project, ініціатива "Волонтер Чонгар", група "Південь", ГО "Спілка учасників, ветеранів, інвалідів АТО та бойових дій" – а також народні депутати, урядовці, представники ГПУ, МВС, СБУ, Міноборони.

 

У перший день свого призначення прийшов і представив своє бачення організації роботи для пошуку зниклих Юрій Качанов, голова Об'єднаного центру з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб, заручників та встановлення місцезнаходження безвісти зниклих в районі проведення антитерористичної операції. Він підкреслив, що для виконання координаційної функції Центру потрібно налагодити тісну співпрацю із волонтерськими ініціативами.

 

Учасники круглого столу дорікали органами державної влади відсутністю координації не тільки із волонтерськими ініціативами, але й між собою. Питання розшуку зниклих за підслідністю ведуть відразу кілька державних органів, у кожного свої списки, інструменти та методика. На практиці це може проявлятися у ситуаціях, коли один державний орган повідомляє матері, що її син знаходиться в полоні, а через місяць інший державний орган інформує, що військовослужбовець зник і його місцезнаходження встановити не можливо. "Що це як не тортури?" – обурювалися волонтери. До того ж процедура розшуку занадто бюрократична та не враховує специфіку збройного конфлікту, часто першим та єдиним контактом рідних із слідчим є момент подання заяви про зникнення.

 

Багаторічний досвід подолання цієї та інших проблем представив Славен Раскович, координатор пошуку та документування в Хорватському центрі примирення із минулим "Документа". Зокрема, він розказав про процедуру проведення ДНК-експертизи, яка є найбільш ефективним методом ідентифікації особи, та створення єдиного списку зниклих. Попри те, що збройних конфлікт на Балканах закінчився близько 10 років тому, Славен із волонтерами досі розшукують близько 1500 зниклих людей.

 

"Право знати про долю свого родича має кожна сім'я і реалізація цього права є обов'язком держави, зокрема у світлі нещодавно ратифікованої Україною Міжнародною Конвенцією про захист усіх осіб від насильницьких зникнень. Пошук безвісти зниклих та ідентифікація тіл стає тим складнішою, чим більше часу проходить від моменту зникнення, тому саме це питання має бути у державі в пріоритеті", – підсумовує Олександра Романцова, координатор проекту моніторингу порушення прав людини на сході України та в Криму «Центру Громадянських Свобод».

Учасники обговорення доповнили представлені у звіті рекомендації ще одним важливим положенням. Для ефективного виконання обов'язків Об'єднаному центру потрібно аби його повноваження були закріплені нормативно-правовим актом, рівня не менше за постанову КМУ. В іншому разі, ситуація із відсутністю координації та небажанням державних структур співпрацювати між собою знову отримає своє продовження.

Захід відбувся за підтримки проекту "Демократизація, права людини та розвиток громадянського суспільства", який виконується Програмою розвитку ООН в Україні та фінансується міністерством закордонних справ Данії.