В четвер Громадською експертною радою при Комітетові Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією було підбито підсумки проведення громадської антикорупційної експертизи законопроектів, що пропонувалися до розгляду протягом третьої парламентської сесії сьомого скликання Верховної Ради.

 

Громадська експертна рада, створена в березні 2013 року, має 28 членів і покликана допомогти Комітетові реалізовувати свої функції: започатковувати антикорупційні законодавчі ініціативи, проводити дослідження, готувати відповідні слухання, круглі столи та інші заходи для обговорення антикорупційної політики. До складу ради увійшли представники громадських організацій та об'єднань, що найбільш активно займаються проблемами протидії корупції, та визнані незалежні громадські експерти.

 

Робота ради активізувалася після того, як у травні 2013 року до профільного закону «Про засади запобігання та протидії корупції» було внесено зміни, які дозволили громадськості проводити експертизу нормативно-правових актів, що надходять від народних депутатів, на предмет наявності корупційних ризиків. До цього такій експертизі могли піддаватися тільки проекти, створені виконавчою гілкою влади. Відповідно до законодавчих новел, експертна рада вирішила приступити до аналізу законопроектів з початку третьої сесії парламенту. При виборі необхідного інструментарію громадськість зупинилася на методології, яку було розроблено та апробовано наприкінці 2012 – на початку 2013 року за сприяння Програми розвитку ООН в Україні.

 

На прохання Комітету, експертною радою протягом серпня – грудня 2013 р. було опрацьовано 140 законопроектів, серед яких майже у третині (27%) було знайдено корупційні ризики.

 

Висновки громадської експертизи, які оприлюднюються на сайті Комітету, свідчать про те, що певні корупціогенні норми зустрічаються частіше інших. Так, наприклад, колізії у законодавстві, правові прогалини або надто широкі дискреційні повноваження органів влади зустрічалися у 103 нормах законодавства, порушення балансу інтересів спостерігалося у 23 випадках, надмірна кількість контактів бізнесу з органами влади була знайдена у 5-ти, а у 7 випадках регулятор пропонував поєднати нормотворчі та контролюючі функції в одному органі влади.

 

Під час роботи в поле зору експертів потрапляли як поодинокі випадки корупціогенних положень у законопроектах, так і те, що на думку фахівців може вкладатися у опис «загальнонаціональної корупційної схеми». Таким, наприклад, виявився законопроект 2303а, який регулював процедуру видачі фондом державного майна дозволів на проведення оцінки нерухомості, та надавав держструктурам надто широкі та нечіткі повноваження в цій сфері.

 

 

Проте, найскладнішим та «найпроблемнішим» в плані корупціогенних факторів виявився проект державного бюджету на 2014 рік №3000 та поправки до нього.

 

Як зазначив Віктор Чумак, Голова Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією, «закритий спосіб прийняття бюджету вже створив великий простір для «протягування» корупційних оборудок. Так, наприклад, згідно з прийнятим Законом про державний бюджет, Кабінет Міністрів України отримав «розмиті», проте доволі широкі повноваження щодо встановлення умов та порядку залучення кредитів (позик) під державні гарантії». На думку народного депутата, це відкриває перспективи для створення преференцій для комерційних проектів, вигідних вузькому колу високопосадовців та депутатів, перекладаючи відповідальність на платників податків в Україні. Схожа ситуація простежується і у зв'язку із широкими повноваженнями Міністерства фінансів України щодо внесення змін до переліку кредитів, які залучатимуться державою до спеціального фонду Державного бюджету.

 

 

Системні проблеми також виявилися у непропорційному розподіленні субвенцій місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій в рамках державного фонду регіонального розвитку. Переважна частка таких коштів — за підрахунками експертів до 93% — спрямовується в одномандатні округи депутатів від парламентської більшості та позафракційних народних депутатів. Як зазначив Віктор Таран, директор Центру політичних студій та аналітики, співголова Громадської експертної ради при Комітеті, подібні тенденції у розподілі коштів можуть свідчити про «непрозорий характер виділення коштів та їх спрямованість на підвищення лояльності виборців». Також, серед ризиків, закладених у бюджет, було названо скасування тендерних процедур для деяких видів закупівель шляхом подовження договорів, укладених у 2013 році.

 

 

Наявність корупціогенних ризиків не обов'язково свідчить про їх обов'язкове використання для скоєння злочину. Проте, створене ними недосконале регуляторне середовище може потягнути за собою всі ті наслідки, якими характеризується широка і системна корупція на всіх рівнях: вимивання публічних коштів через непрозорі схеми закупівель, остаточну втрату довіри до державних інституцій та неможливість відстояти свої права в легітимний спосіб. Виправлення подібних недоліків є можливим і повинно відбуватися системно під час розгляду законопроектів у першому читанні.

 

 

 

Громадська експертна рада продовжує проводити оцінку корупційних ризиків і «відточувати» механізм та експертний інструментарій громадської антикорупційної експертизи. Серед найважливіших питань, що залишаються на часі, – створення механізмів обов'язкового урахування результатів експертизи перед прийняттям остаточної версії регуляторного документу. Також бажаним є підсилення громадського тиску в цій сфері через більш активну співпрацю з журналістським середовищем задля більш повного інформування медіа-аудиторії про те, які ризики існують при застосуванні тих чи інших регуляторних інструментів.