Цей візит став продовженням роботи Центру Громадянських Свобод щодо документування порушень прав людини на сході України. Метою поїздки групи було вивчення ситуації з порушенням прав людини протягом квітня-липня 2014 року, що орієнтовно відповідає періоду окупації цього регіону незаконними збройними формуваннями (НЗФ). Об'єктом моніторингу стали фундаментальні права – а саме право на життя та право на свободу від тортур, що гарантовані міжнародним та національним законодавством. Група досліджувала випадки викрадення людей, утримування їх у заручниках, застосування тортур, а також випадки позасудових страт.

Під час свого візиту монітори спілкувалися із жертвами та свідками порушень прав людини, їх родичами, із місцевими правозахисниками та журналістами, а також із новопризначеними представниками органів місцевої влади та правоохоронних органів. Метою такого спілкування було створення узагальненого уявлення про масштаби, характер, причини та наслідки окупації цього регіону представниками незаконних збройних формувань з точки порушень зору прав людини. Окрім того, монітори ставили собі за мету дізнатися про перебіг розслідування таких справ місцевими правоохоронними органами. Дослідники також намагалися відвідати місця утримування заручників, але в більшості випадків це виявилося неможливим – з тієї причини, що наразі правоохоронні органи проводять розслідування в цих приміщеннях.

«У прагненні встановити тотальний контроль над так званими самопроголошеними республіками Росія хіба не вперше показала справжні «методи роботи» терористичних угрупувань. Показала вибірково. Цинізм ситуації полягає в тому, що одні злочинці, які викрадають та катують мирних громадян, тепер судять (а дивлячись на те, як вбили «Бетмена», - розправляються) з іншими злочинцями, які викрадають та катують мирних громадян. І посилання про скарги на факти тортур в «Генпрокуратуру ЛНР» як причина зачистки Олександра Бєднова тут ні до чого. Власне, в «ЛНР»/«ДНР», незалежно від сфери впливу того чи іншого польового командира, катування, позасудові страти та взяття мирних громадян в заручники є звичною усталеною практикою», – вважає координаторка Євромайдан SOS, голова Правління Центру Громадянських Свобод Олександра МАТВІЙЧУК.

Особливість північної Луганщини полягає в тому, що тут із радянських часів були зосереджені значні промислові потужності, які протягом останніх десятиліть майже вимерли. Часто потужності використовувалися у схемі утримування заручників, також сама економічна структура регіону, що склалася на уламках цього індустріального регіону (та її наслідки у вигляді тотального руйнування інфраструктури, високого рівня безробіття та значної соціальної депресії) сприяла успішності бойовиків та можливості реалізації сценарію дестабілізації ситуації у регіоні. Однією з особливостей регіону є те, що тут не було яскраво вираженого одного лідера, що зумовило хаотичність діяльності незаконних збройних формувань, що, втім, не заважає їм працювати на спільну мету та користуватися ідентичними методами.

«Вирушаючи на північ Луганщини, ми ставили собі за мету передусім зрозуміти, якими насправді були масштаби викрадення та катування людей саме на території Сєверодонецька, Лисичанська та Рубіжного, які угрупування діяли в цих містах, які методи вони застосовували, де утримували заручників. Запевняю вас, що масштаби ці вражаючі, а методи не менш жахливі, аніж у колег із «ДНР», – каже учасник моніторингової групи та одна з авторів звіту Марія ТОМАК, Центр Громадянських Свобод. – У цьому контексті мені не дуже зрозуміло, чому навіть ліберальні російські ЗМІ так дивуються щойно оприлюдненим зізнанням «персоналу катівень» «ЛНР» у використанні ними молотків і пластикових труб при допитах людей. На жаль, це не вичерпний перелік інструментів «дізнання», є випадки значно гірші. Вони викладені в тому числі в нашому звіті. Так, цей звіт стосується періоду окупації, який для півночі Луганщини, на щастя, завершився ще влітку, але давайте подумаємо про те, що ті персонажі, які займалися системним викраденням та катуванням цивільних людей тут (зокрема, Мозговий зі своїм «Прізраком»), не були нейтралізовані, а просто переїхали східніше та, судячи з усього, продовжують свою «діяльність»».

Вивчивши ситуацію із розслідуванням випадків викрадення та катування, монітори дійшли висновку, що зусилля правоохоронних органів не є достатніми. На жаль, цей фактор серед інших сприяє тому, що жертви та свідки порушень прав людини погано йдуть на контакт навіть із моніторами, тому що не довіряють не лише представникам держави, а взагалі будь-кому, бояться повернення «ЛНР» та фізичної розправи.

«Ми документуємо всі факти порушення прав людини для того, аби спільнота, як в Україні, так і в усьому світі розуміла реальний стан речей на сході України. Але головна мета нашої роботи - це змусити передусім нашу владу активно діяти для забезпечення захисту прав людини на всій території України. На звільнених територіях для цього критично необхідно забезпечити об'єктивне розслідування всіх епізодів порушення прав людини, які вже зафіксовані (хоча насправді їх значно більше). Проте, наскільки нам вдалося з'ясувати, поточний стан у розслідування таких справ свідчить або про навмисний саботаж, або про низьку кваліфікацію «розслідувальників», або про, як то кажуть, відсутність політичної волі - визначення керівництвом цього завдання не надто пріоритетним, а відповідно, недостатнє ресурсне забезпечення його виконання. Звичайно, є варіант, що всі ці фактори впливають на ситуацію одночасно. Але, в будь-якому разі ситуація з неефективністю розслідувань має бути вирішена», – коментує ситуацію в «хімічному трикутнику» керівник мобільних груп Центру Громадянських Свобод Олександра РОМАНЦОВА.

За результатами моніторингової поїздки було на надіслано низку запитів у Міністерство внутрішніх справ та Службу Безпеки України щодо розслідування злочинів, вчинених під час окупації міст. Наразі ми очікуємо на відповідь.

Ознайомитись із звітом можна за посиланням http://ccl.org.ua/wp-content/uploads/2013/07/Zvit-LNR-5.01.pdf