• Відповідаючи на запитання про найбільш важливі громадянські права, українці зазвичай називають право на працю (25%), свободу слова (20%), освіту (18%), охорону здоров’я (13%), а також право голосу (9 %). Приблизно третина опитаних не змогла назвати жодного права.
• Щодо громадянських обов’язків, українці згадували про необхідність дотримання закону і порядку (32%), сплати податків (21%), служби в армії і / або захисту країни (15%), голосування на виборах (6%) і праці (5%). 39% респондентів не змогли назвати жодного обов’язку. Експерти бачать у цих результатах ознаку того, що громадськість ставить більше вимог до держави, аніж до самих себе.
• Значна кількість респондентів допустила помилку або не змогла відповісти, хто є єдиним джерелом державної влади і носієм суверенітету. 41% українців знають, що це народ, водночас інші 40% назвали президента.
• Іншим важливим показником є чи знають респонденти своїх представників у виборчих органах влади. Лише 14% українців правильно назвали депутата від свого виборчого округу у парламенті, ще 11% знають ім'я свого місцевого представника.
• Знання міжнародних відносин оцінювалося на основі правильних і неправильних припущень про умови Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом. Третина українців розуміє, що Угода не дає їм право на безвізовий режим, в той час як половина респондентів вважає навпаки. Тільки 26% українців розуміють, що Угода не означає негайного та необмеженого захоплення нових ринків збуту товарами, виробленими в ЄС. Проте 48% вважають, що саме це має статися. Єдине твердження, яке 61% респондентів недаремно вважали правдивим, це необхідність дотримання місцевими виробниками стандартів ЄС.

Підвищивши рівень своєї громадянської обізнаності, українці зможуть робити більш свідомий вибір і впливати на політичний розвиток і прийняття рішень, а також поліпшити життя у своїх громадах.

• Перша «п’ятірка» найважливіших для українців цінностей: повага до людського життя (48%), права людини (42%), соціальна справедливість (36%), дотримання законів (34%) і особиста свобода (31%).
• Хороший громадянин характеризується як людина, яка завжди платить податки, голосує на виборах, дотримується правил і законів, виконує військовий обов’язок, добре знає історію країни, права та обов’язки, а також здатна захистити їх.
• Повага до інших людей, які чимось відрізняються, є необхідною якістю громадянина демократичного суспільства. На жаль, результати дослідження досі показують суттєве упередження проти різних соціальних груп: 55% українців не бажають жити по сусідству з представниками сексуальних меншин; також переважає обережне ставлення до колишніх ув’язнених (52% ставляться до них нетерпимо), мігрантів (22%) і представників інших рас/національностей (14%).
• 56% громадян України не згодні з твердженням, що економічне зростання має бути пріоритетом навіть ціною негативного впливу на довкілля, а 67% згодні з тим, що охорона довкілля має бути на першому місті.

Для побудови здорового демократичного суспільства необхідно зробити ще багато кроків, аби забезпечити повагу до особистості і людської гідності, рівноправ’я, готовність підтримати інших у боротьбі за свої права та досягти глибшого розуміння політичної і економічних принципів.

• Українці продемонстрували високий рівень громадянської активності: 66% готові протистояти незаконному промисловому будівництву біля свого будинку, 52% готові взяти участь в акціях протесту, а 11% - самі організувати протести.
• Проблеми, які могли б спонукати українців взяти участь у вуличних акціях протесту – зростання цін, збільшення рахунків за комунальні послуги, зниження доходів, порушення прав людини і охорона довкілля.
• Коли мова йшла про фактичну громадянську активність (у порівнянні з заявами респондентів), приблизно половина респондентів відповіла, що брала участь у прибиранні прилеглих територій, організовувала спільні заходи з сусідами, відвідувала зустрічі жильців будинку або брала участь у зборі підписів.
• Важливий показник громадянської участі – те, як громадяни оцінюють свій вплив на те, що відбувається в Україні (на національному рівні), а також в своїй області (на місцевому рівні). Майже дві третини вважають, що не мають важелів впливу на події національного масштабу, а половина визнає свою неспроможність якимось чином змінити життя у своєму місті. Найефективнішими способами взаємодії і впливу на органи влади вважають національні і місцеві вибори (40% та 43% відповідно), мітинги та акції протесту (18%). При цьому, майже 60% голосують на виборах в той час як лише 6% беруть участь у мітингах і акціях протесту.

Взаємодія громадян задля пошуку ефективних рішень місцевих проблем може принести додаткові переваги для людей і держави в цілому.

Детальніше тут.