Новини

Антикорупційний урок формує доброчесну поведінку

Чи може школа навчити поводитися доброчесно? І що вирішують українські одинадцятикласники – давати хабара чи ні? Щоб дати відповіді на ці питання, в Україні з'явився антикорупційний урок. Програма розвитку ООН (ПРООН) за участі розробника мультимедійних курсів проекту EdEra та фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії створила його для учнів старших класів.

 
599-001 iУ розробці цього уроку та його методичному устаткуванні також узяли участь педагоги столичної школи №148 ім. Івана Багряного з поглибленим вивченням української мови та літератури. Проект «Прозорість і доброчесність публічного сектору» Програми розвитку ООН проаналізував здобутки цього уроку та враження старшокласників від нього.
 
Антикорупційній ідеї вдалося стати однією з провідних у сучасному українському дискурсі. Усвідомлення того, що корупція – чи не найбільший ворог України, поширене. А бачення успішної країни без корупції стало, фактично, національною ідеєю України після Майдану.
 
У той час, як увагу суспільства справедливо прикуто до покарання чи непокарання порушників, є ще один аспект, який часто залишається поза увагою. Мовиться про створення суспільної моди на доброчесну поведінку.
 
Недаремно в преамбулі Конвенції ООН проти корупції є окремий рядок, присвячений необхідності «сприяти формуванню культури неприйнятності корупції». Експерти, представники міжнародних організацій, говорячи про антикорупційну реформу, обов'язково згадують про нагальну потребу зміни ментальної парадигми та загальної культури суспільства у ставленні до корупції.
 
Проте ці слова як дещо загальні та абстрактні здебільшого пролітають повз вуха. Час проведення реформ усе ж змушує ставити запитання: чи працює Україна саме коло цього амбітного завдання – формувати чеснотливу поведінку українців на фундаментальному рівні? Коли шахрайство сприйматимуть як зраду спільних моральних засад громади. А корупційне паразитування на праці інших викликатиме відразу, що її не компенсувати навіть розкішним трибом життя.
 
Система освіти за своїм потенціалом – це одна з найвпливовіших інституцій, які теоретично можуть виконувати завдання «формулювання масової культури несприйняття корупції», згадане в Конвенції ООН. Саме тому Проект «Прозорість і доброчесність публічного сектору» розпочав роботу з напрацювання навчальних матеріалів для системи освіти з теми запобігання та боротьби з корупцією.
 
Наприкінці 2016 року антикорупційний урок Програми розвитку ООН за інформаційної підтримки Міністерства освіти вже провело чимало шкіл України.
 
Усі відповідні матеріали доступні на порталі онлайн-курсів «EdEra». Цей урок - мультимедійний, проте проводити його можна як за наявності мультимедійного обладнання, так і без нього. Методичні консультації й тестування цьому заходові забезпечив викладацький колектив школи №148, директор якої, раніше – журналіст, Сергій Горбачов спеціалізується на темі медіаосвіти.
 
Іван Пресняков, керівник Проекту «Прозорість і доброчесність публічного сектору» Програми розвитку ООН:
 
«Узявшись до створення антикорупційного курсу для школярів, ми від самого початку знали, чого не хочемо дістати в наслідку – нам би не хотілося мати просто ще один урок із правознавства, який би давав визначення корупції та розказував про те, що це - порушення, за яке передбачено відповідальність. У нас була інша мета: на простих прикладах пояснити школярам суть того, чим є корупція, показати, як легко кожному з нас опинитися в становищі, коли корупція здається нормою, й усвідомити, до яких саме наслідків вона призводить.
 
Ми спробували побудувати цей урок як живу розмову та роботу з учнями навколо конкретних випадків, коли перед простою людиною постає корупційна спокуса. І учні самі, в процесі роботи в групах, доходили висновків про швидкі та довготермінові наслідки від корупції».
 
Сергій Горбачов, директор школи №148:
 
«Дуже добре, що цей урок має 2 суттєві речі: мультимедійний складник і методичний.
 
Є доречно сплановані групові вправи, є елементи гри, коли учням пропонують вгадати зарплатню посадовця, якісні відеоролики та презентація.
 
Урок методично оснащено, і його можна далі поширювати. Його можна проводити як протягом року, в рамках курсу з суспільствознавства, так і як спеціальний, у грудні, до Міжнародного дня боротьби з корупцією, який відзначають 9-го числа. Учителеві не потрібно довго готуватися – просто бери і проводь.
 
Гадаю, приклади уроку чіпляють особистість людини, підлітка і змушують подивитися на звичні речі з іншого погляду. Важливо, що цей урок виводить розуміння підлітків на усвідомлення того, що корупційні дії є частиною життя, і вони (підлітки) можуть, по-перше, також брати участь у корупційних діях, іноді навіть цього не підозрюючи, і, по-друге, якось із цим боротися та протистояти цьому. Є важливий момент, який є підґрунтям, це - розуміння того, що корупція врешті-решт шкодить усім. Навіть тим, хто вважає, що цієї конкретної миті він щось виграв, бо насправді він програє глобально».
 
Ми запитали учнів школи №148, що вони запам'ятали з уроку та що взагалі думають про корупцію в Україні?
 
Артур, учень 11-го класу:
 
«Я запам'ятав приклад про дороги. Є дорога, є керівник цієї дороги, а в нього є син, який хоче вступити в університет у Києві. Та нема грошей. І от, якщо батько вкраде гроші на цій трасі, то син зможе вступити до університету. Проте ж батько може так комусь зашкодити, бо хтось може їхати цим шляхом, на якому через батька не поставлять відбійника, вріжеться й загине. Навіть із самим сином це теоретично може статися. Але ж, із іншого боку, батько старається для сина. Усі батьки хочуть ліпшої долі для своїх дітей. І з одного боку батька можна теж зрозуміти. Та не обов'язково їхати вступати саме до Києва, можна знайти хороший навчальний заклад поруч із рідним містом, щоб не красти грошей.
 
Під час уроку ми дістали аркуші, де було написано: вкажіть позитивні наслідки для батька його рішення брати участь у корупційній справі, назвіть негативні наслідки й те, як можна було б заладнати це становище по-іншому.
 
Інша ситуація, про яку йшлося на уроці, була така: група в університеті не хоче вчити предмета, а воліє здати гроші, аби викладач, який ставить оцінки за гроші, поставив їх автоматично. І запитання – підтримувати студентові корупцію чи вивчити предмета самому і скласти?
 
Чи є сенс в уроці? Так, певний сенс є, бо тут наводять різні випадки. І завдяки їм можна побути «в шкурі» людини», яка опинилася перед таким вибором. Можна залагодити, придумати щось. Багато з нас піде в університет. І всі з нас постануть перед вибором – давати гроші за іспит чи ні? Або вивчити це самому... І тепер ми знаємо, які будуть плюси і які будуть мінуси. А як можна вийти з цього становища інакше – без грошей».
 
Марія, учениця 11-го класу:
 
«Я згадую історію про батька, який працює в шляховій службі та не поставив на дорогу відбійника. Так люди забезпечують собі спокій, бо його дитину прилаштовано, вона не марнує року навчання. Але це - погано, бо гроші, які виділили на те, щоб поставити відбійники, їх дала держава з наших податків. Фактично, цей батько бере гроші в усього народу й витрачає їх на потреби свого сина. Це - егоїстично, неправильно, нелюдяно. Я вже не кажу, що від цього залежить життя інших людей. Це може призвести до смертей на дорогах, чоловік може зазнати суспільної зневаги, якщо навколо нього є чесні люди. Навіть зневаги від власного сина, якщо той зрозуміє, що зробив його батько.
 
А ще ми намагалися вгадати, яка зарплатня в державного службовця. У нього є кілька квартир, кілька дорогих машин, будинок. Усі учні написали великі суми, бо за якісь три тисячі цього купити не можна. Але зарплатня посадовиці була 3 тисячі.
 
Взагалі, я гадаю, що саме ми, молодь, повинні запобігати корупції, і мені здається, що ми можемо це зробити. Наше покоління поки ще маленьке, ми знаємо не всі ті речі, які знають дорослі, але ми можемо своєю чесністю й інколи наївністю зробити так, щоб корупція просто зникла. Інколи нам потрібно вдавати з себе таких трохи дурненьких діток, коли нам пропонують дати хабара за той таки іспит чи за довідку від лікаря.
 
Ми зійшлися на думці, що живемо в одній із найкорумпованіших держав у світі. Чи можливо це змінити? Звичайно, якщо захотіти, можна зробити все. Просто треба, аби всі були чесні та відповідальні. Бо у світі, де панує брехня, і там, де кожен шукає зиску для себе, годі існувати чесним людям. Це, як вийти в космос без скафандра.
 
Урок дає нам змогу побачити, що в країні щось змінюється. Змінюється не тільки влада, а й самі люди. Бо якщо народом керує влада, яка нечесна, то це сам народ цього заслуговує. Певна, Україна може звільнитися від корупції, але через багато-багато років. Років за 30-40, якщо наполегливо працюватимемо. Коли ж це буде розслаблений підхід, «якось-то воно буде» – нічого не зміниться в нашій країні».
 
Валерія, учениця 11-го класу:
 
«Ми дивилися відео, коли батько віддав сина, який не хотів навчатися, за гроші в медичний університет. Потім цей лікар неправильно приймав пологи і народилася хвора дитина.
 
Також ми грали в гру – вгадай, скільки заробляє урядник, у якого є квартира, будинок і 2 дорогих автомобілі, на суму понад 2 млн грн, але зарплатня котрого - всього 3,5 тис. грн. Йому надали іронічне звання «шаман», який «шаманить» гроші з повітря...
 
Ще я запам'ятала з уроку, що через корупцію і те, що неправильно будують дороги в Україні, у нас дуже багато смертей на дорогах. За рік гине приблизно 4 тис. осіб, тоді як європейський показник для України на її кількість мав би бути 1 тис. смертей. Різниця - 3 тис. – це дуже багато. Якщо навести приклад, це більше ніж 150 класів дітей, які гинуть на дорогах безневинно.
 
Ще одна історія, яку ми розглядали, – це хабарництво на іспиті. Коли студенти, які мали його скласти, могли просто заплатити викладачеві 800 грн і ні про що не перейматися, відпочити... Але половина студентів групи вирішили відмовитися від такого розвитку подій. На уроці ми розглядали, які будуть негативні наслідки, якщо підемо на хабар, які – позитивні, і що можна було б зробити, щоб вийти з цієї халепи чесно.
 
Негативні наслідки – це незнання свого предмета. Позитивні – можна не хвилюватися, що не спатимеш, щоби скласти цей іспит, і матимеш безліч вільного часу. Негативні наслідки - ще й те, що втрачаєш 800 грн. Найліпшим способом, як дати собі з усім раду, було би вивчити цей предмет, але якщо викладач зумисне «валить» студента, то можна було б звернутися до адміністрації вишу або навіть до журналістів.
 
Уважаю, що корупції в освіті не потрібно бути. Бо ми навчаємося, а потім через цю продажність виходять погані фахівці, які занедбають нашу країну і вона буде нерозвиненою. Оце, я вважаю, - головна проблема. Бо діти багатих батьків завдяки грошам обіймають посади в державі, а потім ухвалюють несправедливі рішення, країна страждає, і ми сидимо в цій ямі, як тепер, і не можемо з неї вийти.
 
Так, молодь чує багато про корупцію з телевізора, але ми й самі стикаємося, наприклад, коли беремо довідку в медичному закладі. І, я гадаю, корисно для учнів, щоби ми ще раз упевнилися, що вчителі намагаються донести до них цю інформацію не через телевізор і соціальні мережі, а щоби діти і в школі розуміли, що треба боротися з корупцією.
 
Я вважаю, що Україна може подолати продажність, але не тепер, а років за 20, можливо. Тому що нині ті, хто при владі, не дуже намагаються подолати це зло, навіть якщо створено антикорупційні органи, але корупція як була, так і є. Якщо не боротися з нею, вона буде й надалі. Вона, як бур'ян, засіла в нашій країні з давніх часів, коли ми стали незалежними, і це морока, яку треба знищити. Якщо буде все так само, то ми й надалі житимемо в такій країні, скаржитимемося на все, але треба починати з себе».
 
Нагадуємо, що провести антикорупційний урок можна за допомогою матеріалів, які доступні на сайті EdEra.
 
За матеріалами проекту «Прозорість і доброчесність публічного сектору» Програми розвитку ООН.